НЕ КОПАЙТЕ ЯМУ...
Не копайте яму
Навіть сводні ницій,
А копаймо з нами
У степу криницю,
Щоб така утішна
Грала в ній водиця,
Аби й сам Всевишній
Забажав умиться.
Грала в ній водиця,
Аби й сам Всевишній
Забажав умиться.
Щоби не минали
Її звіку люди,
Щоб із душ змивала
Фарисейські блудні.
Її звіку люди,
Щоб із душ змивала
Фарисейські блудні.
Бо вже так обклали
Одні одних брудом,
Що питання встало:
Чи ми й справді... люди?
Одні одних брудом,
Що питання встало:
Чи ми й справді... люди?
Брату брат, їй-право,
Накопали стільки -
Ледь не півдержави
В ямі по маківки.
Накопали стільки -
Ледь не півдержави
В ямі по маківки.
Та вже так старались
Глибше копонути,
Що врагам зосталось
Тільки загорнути.
Глибше копонути,
Що врагам зосталось
Тільки загорнути.
Тож копаймо з нами
Чимскоріш криницю,
Аби й тим, у ямі,
Принести водиці,
Чимскоріш криницю,
Аби й тим, у ямі,
Принести водиці,
Щоб полуда спала
І таки прозріли:
Не братам копали,
А собі - могили.
І таки прозріли:
Не братам копали,
А собі - могили.
То вилазьте з ями,
Заки день в зіницях,
Та копаймо з нами
У степу криницю.
Заки день в зіницях,
Та копаймо з нами
У степу криницю.
І покажем світу
Збратані судьбою,
Що ми ж таки діти
Матері одної!
Збратані судьбою,
Що ми ж таки діти
Матері одної!