Страшний сон

Вже п'ятий рік триває страшний сон
Прокинутись надії вже немає...
Бо не родився ще такий закон,

який у щастя двері відкриває.

Вже вкотре на словах вертаєм Крим,
вже вкотре градами Донбас гвалтуємо.
Без совісті пройшли ми Крим і Рим,
а голосу народу ми не чуємо.

Купують у нардепів голоси,
щоб цей народ поставить на коліна,
нема надії - як ти не проси,
бо на війні ніхто не виграв нині.

Війна в серцях не принесе нам миру
і ненависть не принесе добра.
Лише любов наша, надія й віра
спасуть нас, а не вічна ворожба.

То може досить сусіда клянути,
перекидать свої гріхи на них,
а на свої злодійства озирнутись,
і подивитись на діла отих,

які лиш дбають про свої заводи,
прибутки, землі і своє майно.
І їм немає діла до народу -
його давно тримають за лайно.

Його ще в 90-х обікрали
і обкрадають досі кожен раз.
Такого беззаконня ще не знали
навіть в такій країні - Гондурас.

Ми судимо часи голодомору,

репресій, беззаконня і біди,
а що свого Содому і Гомори

не бачимо, звичайно, як завжди...

О, Боже, зупини цей сон страхіття!
Дай сили і терпіння усім нам!
Дай розуму знайти країну світла,
де вже не буде місця цим панам.

Де будуть панувати світло й розум,
де буде панувати лиш любов,
щоб у Дем'янів Лаз не втрапить знову,
щоб Бабин Яр не повернувся знов.