Заступнику начальника
ВП-начальнику СВ
Попаснянського
ВП ГУНП в Луганській області
Громадянки України Парамонової Наталії
Павлівни,
ЗАЯВА ПРО ЗЛОЧИН
04 жовтня 2017 р., 18 жовтня 2017р. я разом з іншими жителями с.Білогорівка
звернулась до Попаснянського ВП ГУНП в Луганській
області з приводу телефонних дзвінків з № 380956049323 та отримання 10 жителями
письмових повідомлень про заборгованість за кредитними договорами у сумі 25 000
грн по кожному договору. При цьому в письмових повідомленнях було вказано, що
позичальником коштів на підставі довіреностей була я.
09 листопада 2017р. я звернулась до Лисичанського відділу поліції з
проханням допомогти встановити осіб, які розповсюджують інформацію стосовно
мене (було надіслано листа за місцем моєї роботи, було розміщено оголошення в
мережі Internet).
Мою заяву надіслали до Вашого відділу. На даний час я не маю ніякої
письмової інформації про результати розгляду.
Я вважаю, що крім підробки документів та вимагання коштів (ст.189, 358 КК України) має місце
порушення моїх конституційних прав, зокрема, ст.32 Конституції України: Ніхто
не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків,
передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання,
використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди (ст.
182 КК України Порушення недоторканності
приватного життя).
Підстави для таких висновків:
Згідно з Конституцією
України людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою
соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на повагу до його
гідності (частина перша статті 28); кожен зобов’язаний неухильно додержуватися
Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і
гідність інших людей (частина перша статті 68); виключно законами України
визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод;
основні обов’язки громадянина.
Відповідно до частин першої, другої
статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і
сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається
збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про
особу без її згоди.
Зазначеним вимогам Конституції України
кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання,
зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної
особи без її згоди не допускаються (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); конфіденційна інформація може
поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку
відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених
законом (частина друга статті 21 Закону України „Про інформацію“ від 2
жовтня 1992 року № 2657-ХІІ зі змінами (далі - Закон № 2657).
Таким чином, лише фізична особа, якої стосується
конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого
регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення
конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок
ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а
також право на збереження її у таємниці.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в
особисте та сімейне життя узгоджується із міжнародно-правовими актами.
Так, у статті 12 Загальної
декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати
безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного
посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на
його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого
втручання або таких посягань.
У Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено,
що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого
житла і кореспонденції (стаття 8).
Міжнародним пактом про громадянські
і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен
зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя,
свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю
його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1
статті 17).
За Цивільним
кодексом України зміст права на недоторканність особистого і
сімейного життя як одного з видів особистого немайнового права полягає в тому,
що фізична особа вільно, на власний розсуд визначає свою поведінку у сфері
свого приватного життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб та має право
на збереження у таємниці обставин свого особистого життя (статті 270, 271,
301). Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також
не може бути позбавлена цих прав (частина третя статті 269 Цивільного кодексу
України).
Особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері
особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових
та інших стосунків поза межами суспільної діяльності.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між
подружжям, іншими членами сім’ї, яке здійснюється на засадах, визначених
у Сімейному кодексі України: кожна особа має
право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не
може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених
Конституцією України (частина п’ята статті 5); регулювання сімейних відносин
здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників,
їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у
сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні
дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну
особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме:
національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я,
матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та
перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з
іншими особами, зокрема членами сім’ї, а також відомості про події та явища, що
відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському,
професійному, діловому та інших сферах життя особи. Така інформація про фізичну
особу та членів її сім’ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх
згодою.
Парламентська Асамблея Ради Європи в Резолюції № 1165
зазначила, що право кожної людини на приватність і право на свободу вираження
поглядів є основою демократичного суспільства; ці права не є абсолютними і не
мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність (пункт 11).
Виходячи з цього право на приватність, закріплене у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950
року, повинне захищати приватне життя особи від втручання з
боку інших осіб (пункт 12 Резолюції № 1165).
Положення частини другої статті 32 Основного Закону України передбачають вичерпні підстави можливого правомірного
втручання в особисте та сімейне життя особи. Такими підставами є: згода особи на
збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації
стосовно неї, а також, у разі відсутності такої згоди, випадки, визначені
законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та
прав людини.
Таким чином, збирання, зберігання, використання та поширення
державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами
конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та
сімейне життя.
З урахуванням
вищенаведеного, ПРОШУ Вас,
згідно ст. 214, 215 КПК України, внести інформацію в ЄРДР та розпочати досудове
слідство за статтями 182, 189, 358 КК України.
Прошу також прийняти до уваги наступне:
У ст. 214 КПК закріплений обов’язок слідчого, прокурора
невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про
вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з
будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального
правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та
повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий
обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви
(повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити
процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне
правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч. 4
ст. 214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи
повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням
зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення
ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 №
139, прийнятим на виконання вимог КПК.
Щодо розгляду моєї заяви про вчинення злочину відповідно
до ЗУ Про звернення громадян.
Відповідно до преамбули Закону України "Про звернення
громадян" цей закон регулює питання практичної реалізації громадянами
України наданого їм Конституцією України права
вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх
статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати
недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб,
державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості
для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на
поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для
відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі
порушення.
Якщо будь-яка особа звертається із певним документом до органів,
відповідальних за реалізацію завдань кримінального провадження, пов'язаних із
вчиненням, на думку особи, кримінального правопорушення, то таке звернення недопустимо
розцінювати як таке, в якому реалізується право особи на внесення пропозицій
стосовно вдосконалення роботи органів досудового розслідування, викриття
недоліків у їх роботі або як прояв участі у державних справах. Також
неправильно (з цих же міркувань) розглядати заяви, які, на думку уповноважених
суб'єктів органів досудового розслідування, містять відомості про кримінальне
правопорушення, за правилами ст. 214 КПК, а які таких
відомостей не містять, - за правилами Закону України "Про звернення
громадян", оскільки така ознака не може використовуватись як розмежувальна
для цих двох видів звернень (Лист ВССУ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17).
Отже, якщо на протязі 24 годин я не отримаю
повідомлення, що моя заява про скоєння злочину була внесена до ЄРДР та було
розпочате досудове слідство, я буду змушена направити скаргу до слідчого судді
на Вашу особисту бездіяльність з проханням компенсувати з Вашої власної кишені
моральні збитки, які мені та іншим жителям с.Білогорівка були завдані особами,
невстановленими через Вашу бездіяльність.
13 грудня 2017 р. Н.П.Парамонова
Комментариев нет:
Отправить комментарий