Назустріч виборам

Ой заграли трембітоньки, заграли, задули
По всій ненці Україні, щоб ми не забули,
Тепер маємо, що маєм, як Кравчук белькоче,
бо керують беззаконням хто як тільки хоче.

Знову рвуться до керма ті ж самі базікали,
але ж розуму нема - все прокукарікали.
"Все буде добре," - кукарікав Славко на Майдані,
тільки біду він накликав в ейфорійнім стані.

І що ж? Буде Президентом? О, Боже, спаси нас!
Від біди, від злої долі, Боже, захисти нас!
Ось Гриценко втретє хоче у керма ставати,
Бо вже йому Межигір'я не заважа спати.

Ось і Юля вкотре плаче над бідним народом...
А народ того не бачить, що брехню городить.
Скільки раз вже обіцяла обіцянки-цяцянки,
а прибутки завжди клала до свого "Сбербанку".

Декларацію подала бідняцьку, страждальну,
а насправді шикувала весь вік капітально.
Та як можна такій вірить, до влади пускати?
А яксхопить її спина? Знов буде лежати?

І Ляшко Олег неначе про народ свій дбає,
а що з народом потім буде - ніхто те не знає...

А я скажу: треба розум завжди свій включати,
а не з прапором на спинах завзято плигати.
Треба правду говорити, а не лицемірить.
Треба словом панів бити, а не в казки вірить.

Бо завжди у нас хтось винен, себе ж бо не бачимо,
Ось тому так безутішно і так гірко плачемо.